Утеплення фасаду… Рано чи пізно усі мешканці, особливо, приватних будинків задаються питанням – чи потрібно утепляти фасад?З огляду на те, що сьогодні це справа недешева, приймати таке рішення завжди важко. Проте, зробивши правильні розрахунки щодо економії витрат на енергоносії, усвідомивши важливість збалансованого мікроклімату у будинку у різні пори року, рішення стає очевидним…

Як ми бачимо на фотографії, втрати тепла через стіни є найбільшими, а отже ставитись до даного питання слід відповідально.

Існує декілька різних способів утеплення стін будинку, а саме:

1. Мокрий фасад     2. Вентильований фасад     3. Теплі штукатурки.

Мокрі фасади - це загальна назва всіх методів обробки, в яких для кріплення облицювального матеріалу, утеплювача та арматурної сітки використовуються рідкі або напіврідкі клейові розчини. Такий спосіб утеплення включає в себе 3 основних шари: теплоізоляційний матеріал, який кріпиться до чорнової стіни клеєм (мінеральна вата, екструдований пінополістирол, звичайний пінополістирол (пінопласт), базовий шар, який утворює жорсткий прошарок і захищає утеплювач від механічних впливів, а також служить основою для декоративного покриття і, власне, саме декоративне покриття.

Система утеплення мокрий фасад:

0. Зовнішня стіна будинку. 1. Ґрунтовка глибокого проникнення. 2. Клей для приклеювання утеплювача. 3. Базовий шар клею на мінеральній основі. 4. Утеплювач (пінополістирол або мінеральна вата) 5. Спеціальний фасадний забивний або гвинтовий дюбель. 6. Склосітка фасадна, для армування базового шару клею. 7. Ґрунтовка з домішками кварцового піску. 8. Декоративний штукатурний шар.

Це є найпоширеніший спосіб утеплення житлових будівель, проте перед початком його втілення слід дуже уважно вивчити, а ще краще проконсультуватися з відповідними фахівцями щодо вибору необхідних матеріалів і технології його реалізації. І якщо на перший погляд все здається дуже простим, то слід зауважити, що невідповідність тих чи інших матеріалів, або найпростіше порушення технології може призвести у кращому випадку до зниження ефективності, а частіше до руйнування фасаду у вигляді тріщин, випуклостей, відшаруванням декоративного шару, плям та ін., що, у свою чергу, потребує великих фінансових затрат на їх усунення.

Отже, як вже зазначалося, основними теплоізоляційними матеріалами є мінеральна вата, екструдований пінополістирол і звичайний пінополістирол (пінопласт). Усі вони виконують спільну основну функцію – збереження тепла і мікроклімату всередині будівлі. Проте є багато факторів і параметрів, які роблять їх зовсім різними: коефіцієнт теплопровідності, опір динамічним навантаженням, гігроскопічність, екологічність, клас горючості й інші.

• Теплоізоляційні матеріали:

Є декілька видів мінеральної вати, а саме скловата (виготовляється з кварцового піску, з чого власне і виготовляють скло), мінеральна вата виготовлена на основі шлаку (застосовується у промислових будівлях) і кам'яна мінеральна вата, яка зазвичай виготовляється з базальту із додаванням вапняку, доломіту і глини. Саме останній вид вати найчастіше використовується у системах мокрого фасаду.

Отже мінеральна (базальтова чи кам’яна) вата виготовляється з гірських порід каменю, що говорить про її природне походження і, як наслідок, високу екологічність і довговічність. Волокна, які переплітаються в різних напрямках забезпечують її низьку теплопровідність, високу звукоізоляцію, а саме основне – природну циркуляцію повітря, чим не може похвалитися жоден інший утеплювач.

Важливо: при виборі мінеральної вати слід звертати особливу увагу на її щільність (для мокрого фасаду оптимальною є щільність 135-145 кг/м³) і рівномірність її розподілу, спосіб переплетення волокон, а також показник ламінарної міцності на розрив шарів. Проте, слід також пам’ятати, що усі ці фактори безпосередньо впливають на ціну.

Товщина утеплювача зазвичай розраховується проектантами та залежить від багатьох факторів, основними з яких є кліматичні умови того чи іншого регіону, вид матеріалу, що використовувався для зведення стін будівлі. Для наших кліматичних умов при зведені цегляних стін найдоцільніше використовувати мінеральну вату товщиною 100 мм.

Екструдований пінополістирол (далі ЕПП) - це утеплювач нового покоління, призначений для використання в умовах підвищених навантажень і вологості, оскільки він має нульову капілярність і, відповідно, надзвичайно низьке водопоглинання, а також володіє дуже високою міцністю на стиск. Враховуючи, що волога безпосередньо впливає на показник теплопровідності, можна абсолютно стверджувати, що ЕППмає найстабільніші теплоізоляційні характеристики. Також слід зазначити, що він є морозостійким, довговічним і хімічно стійким (за винятком органічних розчинників), не гниє під дією агресивного навколишнього середовища і не руйнується комахами та гризунами.

Пінопласт являє собою гранули, розміри яких коливаються в межах від 3 до 10 мм. Гранули на 2% складаються з полістиролу та на 98% з повітря. Процес формування пінопласту протікає тільки при високій температурі, під дією якої проходить т.зв. спаювання гранул полістиролу між собою. Відтак, матеріал складається лише з полістиролу та повітря, що засвідчує його найнижчу із зазначених теплоізоляційних матеріалів ціну.

В залежності від застосування пінопласт поділяється на три основні марки: ПСБ-С-15 (щільність 15 кг/м³), ПСБ-С-25 (щільність-25 кг/м³) і ПСБ-С-35 (щільність 35 кг/м³). В системах утеплення фасаду використовуються марки ПСБ-С-25 або ПСБ-С-35.

Важливо: при використанні марки з нижчою щільністю існує ризик розриву між гранулами під вагою декоративного шару.

• Базовий шар

Базовий шар, який здійснюється після наклеювання на поверхню стін утеплюючого матеріалу утворює жорсткий прошарок, захищає утеплювач від механічних впливів і служить основою для декоративного покриття.Отже, утеплюючий матеріал слід закріпити дюбелями, заармувати скловолоконною сіткою та обов’язково поґрунтувати кварцовою ґрунтовкою. Довжина спеціальних дюбелів визначається товщиною утеплюючого матеріалу. Оскільки пінопласт відноситься до легких матеріалів, для його закріплення зазвичай використовують дюбелі з пластмасовими стержнями. Проте мінеральна вата, вага якої становить 135-145 кг/м³ повинна кріпитися дюбелями з металевими стержнями.

Важливо: для кріплення мінеральної вати краще використовувати дюбеля з металевими стержнями, які мають поліамідні головки. Саме такі дюбеля запобіжать у майбутньому можливому (під дією вологи) окисленню стержнів і, як наслідок, появі плям на декоративному шарі.

Фасадна сітка використовується як армуючий матеріал в системах зовнішнього утеплення будинків. ЇЇ характеристики бувають різні, проте для мокрих фасадів зазвичай використовується сітка щільністю 140-165 г/м².Недооцінювати роль фасадної сітки не варто, оскільки вона виконує справді важливі функції, а саме: сприяє подоланню внутрішніх напружень, що викликаються різкими перепадами температури та вологості, має високу опірність до розривів та розтягувань, захищає поверхню від утворення тріщин і покращує її механічну міцність. А тому обов’язково при виборі сітки слід звертати увагу на наступні важливі показниками: щільність, міцність на розрив, розмір клітини, клас горючості.

Важливо: у випадках використання для декоративного шару важких матеріалів, таких як камінь, клінкерна плитки або плитка із пісковику, слід давати додатковий шар сітки посиленої міцності (її щільність становить 325 г/м²).

Кварцова ґрунтовка – це фарба на основі високоеластичної та міцної акрилової дисперсії із додаванням кварцового наповнювача, яка використовується для підготовки основи перед нанесенням акрилових та мінеральних декоративних штукатурок. Така ґрунтовка захищає основу, покращує адгезію та перешкоджає появі плям на поверхні високоякісних штукатурок, не допускає просвічування сірого клею, запобігає неоднорідності декоративного шару, а також скріплює і зміцнює саму основу.

• Декоративне покриття

Найпоширенішим покриттям у системах мокрого фасаду є фактурна штукатурка. Вона поєднує простоту реалізації, помірну вартість, невелику вагу, зовнішню привабливість (великий вибір кольорів і фактур) і стійкість до агресивного навколишнього середовища

Фасадні декоративні штукатурки поділяються на кілька видів:

Мінеральна штукатурка – це найбільш поширений матеріал, що використовується для робіт із фасадом будівлі. Її унікальна основа стійка до грибків і вогкості та запобігає їх появі та поширенню.

Важливо: структура штукатурки не є еластичною, а тому в ході просідання будинку можуть з'явитися тріщини.

Акрилова штукатурка – наступний за популярністю вид матеріалу. Основна відмінність полягає в еластичності структури, що дозволяє зберігати зовнішній вигляд протягом багатьох років. До переваг можна віднести також її підвищену стійкість до рясних опадів і низьких температур. Проте не слід забувати і про її недоліки: незначно, але вищу ціну і надто мазку поверхню.

Силікатна декоративна штукатурка фасаду – це ще один вид, який є довговічним і еластичним (термін служби від 20 до 30 років). Не значні просідання будинку не страшні, бруд і пил не залишається на поверхні: легко протирається та обдувається вітром. Досить міцна на вигляд, вимагатиме від своїх господарів більше затрат, проте вони того вартують.

Силіконова штукатурка – це беззаперечно найкращий вид матеріалу, який поєднав у собі усі переваги: найтриваліший термін експлуатації, високий рівень зносостійкості, захист від сонця і бруду, еластичність і міцність.Єдине, що може збентежити при виборі даного виду – це ціна, оскільки декоративна штукатурка на силіконовій основі коштує значно дорожче, аніж інші види.

Корисні поради:

• монтажні роботи проводити при температурі не нижче 5 градусів і не вище 30;
• в дуже суху погоду поверхню слід зволожувати;
• до фасадної штукатурки у жодному разі не додавати води;
• декоративна штукатурка повинна відповідати усім вимогам, що необхідні для певних умов: болотистий ґрунт, запилені дороги, вітрові навантаження, тощо.

Важливо: слід пам’ятати, що декоративна штукатурка контактує з будь-якою поверхнею (дерево, бетон, цегла), товщина шару (залежить від обраного виду) коливається від 1 до 5 мм, і наноситься перехресними рухами, наносити оздоблювальний матеріал слід безперервно, рухаючись в одному напрямку, а не з усіх сторін до центру, працювати краще двом – один наносить штукатурку на стіну, інший затирає її та прибирає залишки, створюючи таким чином необхідну форму, декоративна штукатурка повинна наноситися гладкими та чистими предметами, щоб створити саме той малюнок, який запланований.

Короїд	Бараник	Мозаїка	Травентин

Вентильовані фасади (ВФС) — це система конструкцій, які встановлюються на зовнішніх стінах будинків для зміни зовнішнього вигляду, захисту від впливу зовнішнього середовища, а також утеплення з метою енергозбереження.

Ця система конструкцій складається з декількох шарів:

• зовнішнього облицювального шару;
• під облицювального шару (обрешітки);
• повітряного або вентиляційного шару;
• теплоізоляційного шару;

Система утеплення вентильований фасад: 

Вертикальна направляюча. 1. Несучий кронштейн. 2. Сферична шайба. 3. Теплоізоляційна прокладка під кронштейн. 4. Анкерний дюбель для кріплення кронштейну до несучої стіни. 5. Саморіз по металу або заклепка. 6. Утеплювач. 7. Гідро та вітрозахисна мембрана. 8. Дюбель для кріплення утеплювача. 9. Зовнішній облицювальний матеріал.

Зовнішній облицювальний шар створює вигляд, що відповідає загальній архітектурі будівлі, ділянки та навколишнього ландшафту. Не слід забувати та про його захисні функції. Для облаштування лицьового шару у ВФС застосовуються такі оздоблювальні матеріали, як керамогранітні та гранітні плити (ударостійкі, стійкі до УФ-випромінювання, пожежобезпечні та зовні привабливі), композитні панелі з алюмінію, фіброцементні плити (імітують штукатурну обробку, цеглу, плитку та ін.), панелі з металу, сайдинг (застосовується рідше через не екологічність і пожежонебезпечні властивості) та й зрештою дерево.

Універсальну комплектацію для системи навісних фасадів підібрати неможливо. Ефективне виконання визначених функцій, що очікуються від вентильованого фасаду можна забезпечити лише при індивідуальному підході до конкретного об’єкту. Конструктивні особливості системи визначаються з урахуванням кліматичної зони ділянки будівництва, її розташування, конфігурації, висоти будівлі та матеріалу стін.

Підоблицювальний шар (обрешітка).Як матеріал для обрешітки можуть застосовуватись алюмінієві сплави, нержавіюча та оцинкована сталь. Для приватного будинку найкращим варіантом є алюміній, оскільки він прийнятний за ціною, легкий і достатньо довговічний. Оцинкована сталь дешевша (на 20-30%), проте термін її експлуатації є значно меншим(через 7-10 років на елементах з оцинкованої сталі може з’явитися корозія).

Ключовими елементами в облаштуванні обрешітки є кронштейни. Вони з’єднують облицювальний шар з несучою стіною. При цьому, кронштейни стають «містками холоду». Від площі перетину використовуваних кронштейнів залежить значення тепловтрат будинку. Площа перерізу, у свою чергу, залежить від несучої здатності кріпильного елементу. Тому у цьому відношенні застосування сталевих кронштейнів більш виправдане. Крім того, під кронштейн укладається паронітова підкладка для його захисту від впливу агресивного середовища матеріалу стін (наприклад, розчину кладки).

Окрім металевих конструкцій для обрешітки вентильованої системи у котеджному будівництві можуть застосовуватись їх дерев’яні аналоги. Їх застосування є особливо актуальним для каркасно-щитових будинків. Конструкції з дерева значно дешевші від підсистем з металу і не вимагають використання багатьох профілів і кронштейнів. Каркас виконується зі звичайного бруса і являє собою обрешітку з горизонтальних і вертикальних елементів. Дерев’яні панелі для облицювання повинні мати спеціальну форму, яка б забезпечувала повітряний зазор.

Повітряний або вентиляційний шар — основна вимога для влаштування правильного вентильованого фасаду.Саме завдяки цьому повітряному зазору, який передбачається між облицювальним екраном і теплоізоляцією, забезпечується виведення конденсату та атмосферної вологи з поверхні фасаду. До того ж така повітряний прошарок дозволяє істотно зменшити тепловтрати, адже температура повітря всередині конструкції на три-чотири градуси вище, ніж зовні.

Теплоізоляційний шар. Найкращим матеріалом вважаються мінераловатні плити на базальтовій основі, оскільки важко заперечити їх такі переваги, як незаймистість, високі теплоізоляційні властивості, довговічність, екологічність, збереження природної циркуляції повітря, а також співвідношення ціни і якості.Щільність утеплювача повинна бути від 30 кг/м³.

Важливо: інколи деякі забудовники обирають скловату через нижчу вартість, проте, як ми знаємо, скловата виготовляється на основі кварцового піску, що зумовлює її вищу степінь водопоглинання у порівнянні з базальтовою основою, а це, у свою чергу, вимагає посиленого гідрозахисту.

Використання пінополістиролу в системах вентильованого фасаду не рекомендується, оскільки пінопласт є пожежонебезпечним. На відміну від мокрих систем, у вентильованих фасадах він не захищений шаром штукатурки, що підвищує його пожежо небезпечність.

Теплі штукатурки.

Особливі фізичні властивості теплої штукатурки залежать від її особливого складу. У теплій штукатурці, як заповнювач, замість піску використовуються речовини з низькою теплопровідністю.

Види теплої штукатурки

Спучений вермикуліт, який входить до складу одного з видів “теплої штукатурки”є легким мінеральним заповнювачем, який отримано в результаті термообробки вермикулітової гірської породи. Вермикулітові системи мають антисептичні властивості та можуть застосовуватись як для внутрішньої, так і для зовнішньої обробки приміщень.

Наступним видом є тирсова штукатурка, яка складається з тирси, цементу, глини та паперу. Застосування такої “теплої штукатурки” на фасаді будинку є небажаним, і навпаки, вона відмінно підходить для утеплення стін всередині приміщення. Тирсової штукатуркою можна покривати як бетонні (цегляні), так і дерев'яні поверхні.

Важливо: в період висихання тирсової штукатурки, який в середньому становить 2 тижні, приміщення слід постійно провітрювати. При закритих вікнах і дверях на поверхні може утворитися грибок і пліснява.

Ще одним поширеним видом є “тепла штукатурка”, до складу якої окрім цементу, вапна, добавок і наповнювачів входять розширені гранули пінополістиролу. Наносити таку штукатурку, можна як на фасади будинків, так і на поверхні всередині приміщення.

Теплі штукатурки дають відмінний ефект, якщо їх застосовувати при:

Плюси:

- швидкість виконання робіт (оскільки матеріал не вимагає ідеального вирівнювання стін при підготовці поверхні, роботи виконуються максимально швидко – за день один працівник може покласти 120-180 кв. м);

- висока адгезія(тепла штукатурка добре лягає на будь-яку стіну і створює монолітне теплоізоляційне покриття, без містків холоду);

- стійкість до біологічних впливів (грибків, гризунів і комах);

- екологічність;

- енергоефективність;

- негорючість.

- можливість застосування як на фасадах, так і на поверхні всередині приміщення.

Мінуси:

- висока вартість;

- необхідність додаткової обробки стін (для завершення роботи потрібно провести ґрунтування, фарбування або покриття декоративними штукатурками. Проте деякі види теплих штукатурок можуть відразу утворювати фактурне покриття);

- вага (“тепла штукатурка” важча, аніж використання інших утеплювачів, що слід враховувати при розрахунку фундаменту будівлі).