Фундамент – це підземна частина споруди, яка служить опорою для усіх конструкцій. 

Без якісного фундаменту споруда буде не придатна для виконання своїх експлуатаційних функцій, не буде надійною та довговічною.

Існує декілька основних типів фундаментів, кожен з яких призначений для вирішення тих чи інших питань, пов’язаних з будівництвом різних за складністю і призначенням об’єктів на різних ґрунтах. Фундамент практично кожної будівлі може бути виконаний декількома способами. Для вибору оптимального типу конструкції з точки зору надійності та економії коштів слід врахувати два основні чинники: 

vТип ґрунтів, на яких зводиться фундамент;

vВага та конфігурація самої будівлі.

Для будь-якого типу фундаменту слід дотримуватися загальної послідовності дії його будівництва:

vНа місці розташування будівлі необхідно з’ясувати тип ґрунту, глибину його промерзання, та рівень ґрунтових вод. Для цього фахівцями проводяться геологорозвідувальні роботи. За результатами цих робіт складається звіт.

vНа основі геологічного висновку та на основі зведених розрахунків щодо самої будівлі конструктор архітектурного бюро визначає глибину залягання фундаменту, степінь допустимих тисків на ґрунт та стійкість майбутньої споруди. Результатом роботи конструктора є вибір оптимального типу фундаменту та розробка проекту на його будівництво.

vНа основі проекту фундаменту будівельна організація може приступати до його будівництва.

За способом виконання фундаменти поділяють на:

vстрічкові монолітні фундаменти;

vстрічкові монолітні фундаменти на палях;

vзбірні залізобетонні фундаменти;

vплитні фундаменти;

vстовпчасті фундаменти.

Стрічковий монолітний фундамент — це стрічковий фундамент із суцільної залізобетонної смуги, що проходить по всьому периметру будівлі. Такі фундаменти зазвичай влаштовують для споруд з важкими кам’яними, цегляними, бетонними стінами і для будинків з підвальними та цокольними поверхами. Стіни такого фундаменту відзначаються особливою міцністю, проте через високу матеріаломісткість, вартість цих конструкцій є досить значною.

Другий спосіб будівництва є дорожчим, але простішим з точки зору виконання, адже передбачає будівництво будинку із залученням будівельної організації, яка подбає про все за Вас. Тобто, заплативши трохи більшу ціну, ви уникнете багатьох помилок і не витрачатимете зайвого часу на речі, у яких ви не маєте досвіду. Вашим основним завданням, у такому разі, стає грамотна домовленість з генпідрядником.

Економічно виправданими витрати на матеріали та будівництво будуть у разі влаштування стрічкового фундаменту на сухих непучинистих ґрунтах, оскільки така конструкція виступає заглибленим цоколем. За правилами будівництва, фундаменти закладають нижче розрахункової величини сезонного промерзання ґрунтів. Фундамент встановлюється на невелику глибину на масивну армовану бетонну подушку (що дозволяє сприймати навантаження без внутрішніх деформацій), монтується опалубка, в’яжеться арматура, після чого вся конструкція заливається бетоном. що дозволяє сприймати навантаження без внутрішніх деформацій. Такий фундамент застосовують на ґрунтах з високим опором - вище 150 кПа (витримує тиск 1,5кг на 1см²), його влаштування можливе також у зимовий період та не потребує використання дорогої техніки. Такі конструкції надійні та міцні. Найпоширенішим є застосування стрічкових монолітних фундаментів при зведенні малоповерхових будинків та котеджів. Бюджет такого фундаменту значно менший від фундаменту на залізобетонних палях, але у свою чергу вимагає немалих трудовитрат.

Мал.1. Стрічковий монолітний фундамент з підвальним приміщенням

Стрічкові монолітні фундаменти на палях виготовляють шляхом додавання залізобетонних паль до стрічкового фундаменту. Фундамент стає стійкішим за рахунок заглиблення паль в глибину грунту. Існує два способи влаштування паль – буронабивний та забивання (вважається надійнішим). Після монтажу всіх паль виконується ростверк (він рівномірно розподіляє навантаження, яке передає будівля, на палі фундаменту). Його тип обирають в залежності від конструктивних особливостей будови. Зазвичай використовуються висячі ростверки, які умовно можна розділити на дерев’яні, металеві та бетонні. Іноді для виконання фундаменту використовують дерев’яні палі, однак перебуваючи у вологому ґрунті, вони швидко згнивають.

При низькій несучій здатності нестабільних ґрунтів чи високому рівні ґрунтових вод, рекомандуємо фундамент на залізобетонних палях для важких будинків з цегли. Собівартість фундаменту такої конструкції є високою, адже потребує частого використання спецтехніки.

Мал.2. Стрічковий залізобетонний фундамент на палях

Фундамент на гвинтових палях сьогодні широко застосовують під час будівництва легких конструкцій на болотистих ґрунтах. При складних ландшафтних та ґрунтових умовах ефективність застосування пальової технології залишається дуже високою.Будівництво такого фундаменту можливе навіть взимку. Ці фундаменти широко використовуються, наприклад, для навісів автомобілів, критих терас, альтанок та ін. Спосіб його виконання може бути як механізованим, так і ручним. Опісля монтажу гвинтових паль, їх стовбури заповнюють бетоном, для того, щоб запобігти утворенню корозії і продовжити експлуатаційний термін кожної окремої палі і фундаменту в цілому.

Мал. 3. Гвинтові палі

Збірні залізобетонні фундаменти. Такі фундаменти найчастіше виготовляють з залізобетонних подушок та блоків, з використанням цегляної  та кам'яної кладки. Завод-виробник гарантує якість таких конструкційних елементів, тому це зручно і надійно. Усі ці елементи поділяються на заглиблені (використовують при наявності підвальних приміщень) і мало заглиблені (застосовують для безпідвальних споруд) та монтуютьсяоднаково. Такий спосіб зведення фундаментів є ефективним тільки при будівництві на стабільних ґрунтах, які не деформуються через вплив навколишнього середовища(опадів та перепаду температур). Основний його недолік – значні витрати на спецтехніку.

Мал. 4. Збірний залізобетонний фундамент

Виконання фундаменту починається із земляних робіт, після чого влаштовується подушка – це перший шар основи, на яку буде опиратися вся конструкція будівлі. Виконується вона з єдиною метою – забезпечити максимально надійний майданчик під фундамент, щоб запобігти можливості його просідання. Сьогодні застосовують такі види подушок: піщана, щебенева та залізобетонна. Площа правильної бетонної подушки повинна перевищувати площу фундаменту не менше як на 100-150 мм з обох його боків. Надійною подушкою під фундамент сьогодні виступає залізобетонна конструкція, яку використовують сьогодні під час будь-якого будівництва.

Фундаментні блоки призначені для будівництва фундаменту багатоповерхових будівель, а також для зведення стін. Блоки здатні витримувати досить великі навантаження і підходять для робіт практично будь-якої складності. Залежно від умов експлуатації і передбачуваних навантажень, блоки виготовляють з різних класів бетону та різної довжини і ширини. Влаштування фундаментних блоків виконується на цементно-піщаний розчин товщиною 20 мм, з перев'язкою вертикальних швів.

При влаштуванні збірних залізобетонних фундаментів часто застосовуються збірні конструкції склянкового (“стаканного”) типу – найчастіше їх застосовують у промисловому будівництві або при зведенні окремих колон. Вони бувають двох видів: монолітні і збірні. Їх застосовують на стабільних, непучинистих ґрунтах з високою несучою здатністю. Спосіб виконання такого фундаменту вимагає суворого дотримання технологічних норм під час монтажу, основні з яких – глибина залягання, підготовка основи, горизонтальність основи, геометричне розташування. Монтаж фундаменту є досить простим та швидким процесом, але вимагає використання спецтехніки.

Мал. 5 Фундаменти склянкового типу

Плитні фундаменти (їх ще називають плаваючими) – монолітна залізобетонна плита, розташована під усією площею будівлі. Такі фундаменти відмінно вирішують завдання вирівнювання усіх вертикальних та горизонтальних пересувань ґрунту. Суцільна плита також може виконувати функцію чорнової підлоги. Це доволі витратний тип фундаменту, враховуючи велику кількість бетону, металу та арматури. Водночас його вагомим плюсом є значне скорочення обсягів земляних робіт. Такі фундаменти широко застосовують на насипних, слабких і нерівномірно стисливих ґрунтах з високим рівнем ґрунтових вод та, як правило, використовують у будівництві невеликих легких будинків.

Мал. 6. Плитний фундамент

Стовпчасті фундаменти використовують тільки для легких будинків, як правило, дерев’яних, каркасних, щитових та безпідвальних. Такий тип фундаменту передбачає зведення залізобетонних стовпів в усіх місцях перетину стін, кутах та інших точках з підвищеним навантаженням. Він надійний, економічний, не потребує додаткових витрат на гідроізоляцію. Стовпчасті фундаменти не застосовують на ділянках з перепадами висот, також вони не підходять для територій з глинистим ґрунтом, для болотистих місць та ділянок, де поруч проходять ґрунтові води.

Мал.7. Стовпчастий фундамент

За необхідності також може застосовуватися поєднання різних типів фундаментів. Однак якими б не були фундаменти, вони виконують одну і ту ж функцію – рівномірно розподіляють по ґрунту вагу побудованої на них конструкції. Вартість зведення фундаменту може становити 15-25% від загальних витрат на будівництво, і дуже важливо не допустити помилок під час його спорудження. А отже, щоб уникнути проблем, варто з особливою ретельністю підходити до вибору виконавців.