З нашої статті “Фундаменти в приватних житлових будинках” Ви дізналися про те, наскільки важливою частиною будівництва є фундамент та його правильне влаштування. Ми також наголошували на тому, що фундамент служить для захисту зовнішніх стін від ґрунтових вод і морозу. Однак для того, щоб будинок був сухим і теплим, щоб “прожив” довге життя, його основу (тобто фундамент) потрібно вберегти від руйнівного впливу вологи. Отже, обов’язковою умовою при зведенні будинку є гідроізоляція фундаменту.

Елементи бетонних конструкцій складаються з піску, цементу, щебеню, пластифікаторів (хімічних добавок) і сталевої арматури. Волога всередині бетону вступає в реакцію з солями та цементом, що призводить до розпушення моноліту, а відтак до його руйнування (бетон починає кришитися). Вам видається дивним те, що вода може знищити монолітну брилу з бетону і сталевої арматури, адже такі конструкції виглядають “вічними”. Проте, як показує життя, це – факт.

Бетон, якщо розглянути його в мікроскоп, має пористу структуру, подібну до губки. Вода, потрапляючи на його поверхню, вмить вбирається, найдрібнішими капілярами проникає глибоко всередину та починає свою згубну “місію”. Однак найбільшої шкоди фундаменту через вплив вологи може завдати корозія сталевої арматури та її руйнування. У такому випадку величезний тиск надземних частин будівлі на фундамент стає причиною тріщин монолітної конструкції. Її зміщення всього на 5-10 мм призводить до тріщин у цегляних стінах, руйнування штукатурки, пошкодження внутрішнього оздоблення будинку (плитки, гіпсокартонних поверхонь, шпалер, ламінату тощо), появи на стінах плісняви та грибка.

Важливо: пам’ятайте, що гідроізоляція фундаменту – це “квиток у майбутнє” будинку, і від того, як Ви її влаштуєте, залежить комфорт і надійність Вашого проживання у ньому.

А зараз пропонуємо Вам детальніше ознайомитися з процесом влаштування гідроізоляції стін фундаментів та матеріалами, які застосовуються для цього.

Отже, гідроізоляцію можна класифікувати:

– за місцем розташування на площині (вертикальна, горизонтальна та похила);

– за місцем розташування в просторі (атмосферна, підземна та підводна);

– за місцем розташування в будівельній конструкції (зовнішня та внутрішня);

– за конструкцією (одно- чи багатошарова, армована чи неармована, із захисним шаром чи без нього).

Окрім цього, гідроізоляцію розрізняють за способом застосування:

– обмазувальна;

– обклеювальна;

– штукатурна;

– просочувальна;

– ін'єкційна;

– засипна;

– лита;

Важливо: визначитися з матеріалом та способом влаштування гідроізоляції фундаменту необхідно ще на стадії підготовки до будівництва. При цьому слід враховувати тип фундаменту, а також особливості робіт і матеріалів.

Обмазувальна гідроізоляція – найбільш економний варіант, виконується бітумними та полімерцементними мастиками. Така гідроізоляція підійде для захисту фундаменту від поверхневих вод (зовні будинку) та капілярної вологи (всередині). Проте обмазувальна ізоляція не врятує від напірних вод.Також вона не витримує навантажень (розтягування, зсув), легко пошкоджується, що стає причиною її протікання. Тому гідроізоляційні матеріали повинні наноситися на рівну, очищену від бруду і попередньо висушену поверхню.Гострі кути фундаменту мають бути заокруглені, а поверхня ізоляції захищена від механічних дефектів. Пошкодження можуть бути нанесені вже під час засипання котловану ґрунтом, у якому часто міститься будівельне сміття. Захистити мастику можна:

- рулонними матеріалами (геотекстиль, ізоліт);

- утеплювачем (утеплюючи фундамент на рівні промерзання ґрунту);

На практиці застосовують бітумні мастики, одразу готові до використання, а також такі, які потрібно розчиняти. За способом нанесення мастики бувають гарячого та холодного нанесення. Останні не вимагають попереднього розігріву і бувають двох типів: на водній та на поліефірній основі (бітумно-полімерні),одно- і двокомпонентні. На сьогоднішній день існує багато виробників гідроізоляційних бітумних мастик, найпоширеніші з яких «Техноніколь», «Аквамаст», «Ceresit». Наносити гідроізолюючий шар на поверхню можна як вертикально, так і горизонтально шпателям, макловицею, валиком, теркою, полівізатором та ін. Залежно від експлуатаційних вимог, гідроізоляція наноситься у два або більше шарів.

Важливо: Обмазувальна бітумна гідроізоляція є дешевою, однак зрадливою і нетривалою. Під землею бітумні матеріали прослужать років 5-10. Захищені утеплювачем, штукатуркою або іншим способом, вони можуть зберігати свої властивості довше, до 15-20 років.

Обклеювальна гідроізоляція – це суцільний водонепроникний килим з рулонних або гнучких листових матеріалів, наклеєних в один і більше шарів на ізольовані горизонтальні, похилі та вертикальні поверхні спеціальними мастиками або клеями. Така ізоляція покликана створити герметичний «мішок», в який не зможе проникнути волога.Її влаштовують при великих гідростатичних напорах ґрунтових вод. Для наклейки застосовують мастики, що відповідають структурі рулонних матеріалів: бітумні – для пергаміну, руберойду, бризолу; дьогтеві – для толю, толю-шкіри; спеціальні клеї на епоксидних смолах - для поліхлорвінілових та інших пластмасових рулонних і гнучких листових матеріалів, а також скло полотна (скло рогожки). Улаштування обклеювальної гідроізоляції вельми трудомісткий спосіб, оскільки основні операції виконуються вручну.

Підготовка фундаменту під обклеювальну гідроізоляцію включає ряд етапів. Необхідно вирівняти площини, прибрати виступи та затерти цементним розчином вибоїни, раковини та зруйновані місця. Деформаційні шви додатково обробляють герметиком. Поверхню необхідно просушити, видалити сліди жирів, фарби й іржі. Межі, гострі кромки, арматуру, що виступає, зрізують. Перед укладанням рулонних матеріалів поверхню ґрунтують і сушать, поверх ґрунтовки наносять шар обмазувальної гідроізоляції та витримують до повного її затвердіння. Після підготовки фундамент готовий до обклеювання рулонними матеріалами.Шар матеріалу клеять на підготовлену поверхню з допомогою клеючих мастик, щільно притискаючи та прокочуючи їх твердим широким валиком. На горизонтальній площині розкладку вибирають так, щоб вийшла мінімальна кількість стиків. Вертикальну гідроізоляцію виконують зі смуг, нарізаних по висоті фундаменту з напуском сусідніх смуг 10-15 мм, на кутах – 300 мм, у шаховому порядку. Місця стиків додатково проклеюють полімерним клеєм або мастикою. Верхній шар також покривають обмазувальною ізоляцією.Обклеювальну ізоляцію на вертикальних поверхнях, особливо на ділянках зі спученими ґрунтами, захищають конструкцією з цегли, бетону, утеплювача. Без захисту обклеювальна гідроізоляція може деформуватися при усадці фундаменту, а також під час сезонних переміщень ґрунту.

Обклеювальна гідроізоляція найчастіше застосовується в індивідуальному будівництві. Це викликано тим, що технологія виконання таких робіт досить проста, тому будь-який самостійний забудовник здатний виконати весь комплекс заходів. Для цього використовуються різноманітні матеріали: плиткові, листові, рулонні. Укладання багатьох (несамоклеючих) матеріалів передбачає використання відкритого вогню (газовий пальник).Одним з найбільш поширених матеріалів у приватному будівництві є руберойд.

Переваги обклеювальної гідроізоляції:

- доступність для широких верств населення через відносно низьку вартість матеріалів;

- можливість покриття великих площ (фундамент, дах, підлога) за відносно короткий проміжок часу;

- обклеювальна гідроізоляція не передбачає застосування спецобладнання.

Важливо: обклеювальна рулонна гідроізоляція – це стійкий вид ізоляції, її застосовують навіть у конструкціях з невеликими деформаціями. Водночас основним недоліком цього виду гідроізоляції є неминуча поява швів, які можуть спровокувати порушення загальної герметичності вологозахисту.

Гідроізоляції штукатурних видів використовуються для тих конструкцій, які не піддаються деформації та вібрації. Гідроізоляцію на основі штукатурного розчину використовують для обробки поверхонь у підвалі, душових та ванних кімнатах, а також в інших спорудах підвищеної вологості – басейнах, колодязях, трубах, балконах, фундаментах тощо. Використовувати таку ізоляцію можна на зовнішніх та внутрішніх поверхнях.

Основні переваги таких покриттів:

- можливість наносити ізоляційне покриття на нерівну поверхню;

- зручність і простота нанесення;

- ізоляція подібного роду є екологічно чистою;

- покриття є довговічним;

- поверх штукатурної гідроізоляції можна використовувати будь-яке декоративне оздоблювальне покриття – камінь, штукатурку, плитку або фарбу.

Штукатурка для гідроізоляції застосовується досить давно.Це тверде, щільне багатошарове покриття товщиною 3-15 мм з цементно–піщаних або бітумних в’яжучих розчинів з додаванням наповнювачів. Найчастіше використовують розчини на основі цементу, рідко скляні розчини, а також суміші з додаванням алюмінату натрію. Також часто зустрічається добавка церезіт (це емульсія з води, сірчанокислого глинозему, олеїнової кислоти, охри та вапна). Додаючи церезіт у жирний цементний розчин, можна забезпечити заповнення пор, водонепроникність покриття і збільшення його щільності. Розчини на основі рідкого скла теж є водонепроникними, а внаслідок того, що вони дуже швидко схоплюються, їх можна використовувати для герметизації тріщин, що підтікають. Суміші з додаванням алюмінату натрію також використовують для заповнення поточних тріщин штукатурки, цегляної кладки або бетону, і окрім цього, для влаштування водостійких стяжок. На сьогоднішній день такі технології не надто поширені, однак у деяких випадках найбільш доцільні.

Важливо: Недоліком штукатурної гідроізоляції з мінерально-цементних розчинів є низька стійкість до утворення тріщин.

Просочувальна (проникаюча) гідроізоляція фундаментних стін є одним з найефективніших способів боротьби з негативним впливом вологи на будівельні матеріали, перш за все бетон. Обробка може здійснюватися бітумом або синтетичними смолами.Вони повністю заповнюють всі мікротріщини, створюючи надійний захисний шар. Технологічний процес просочування досить складний і виконується в заводських умовах. Тільки так можна гарантувати, що поверхня буде оброблена повністю, захисний шар буде монолітним і максимально надійним. На місці будівництва необхідно провести тільки додаткову обробку швів і стиків. При обробці бетон повинен бути досить сухим, що підвищує ефективність проникнення гідроізоляційного шару і становить 12 – 20 мм. Цей спосіб дещо підвищує ціну будівельного матеріалу, тому технологія просочування бетонів не отримала надто великого поширення, але її ефективність є очевидною, що підтверджується на практиці.

Важливо: основна перевага просочувальної гідроізоляції – це її фактичне нанесення на матеріал під час безпосереднього виготовлення.Така гідроізоляція позбавлена усіх недоліків рулонних матеріалів. Проте високу ефективність гідроізоляційного покриття здатна забезпечити тільки правильна комбінація матеріалу.

Ін'єкційна гідроізоляція – це порівняно новий вид гідроізоляції, що забезпечує ізоляцію тріщин і порожнин, посилення фундаментів, створення зовнішньої водозахисної мембрани і тим самим запобігає протіканню води. Застосовується ін'єкційна гідроізоляція для зовнішньої обробки стін фундаменту або іншої конструкції для запобігання прямого контакту конструкції з вологою. Висока ефективність її застосування у підвальних приміщеннях.

Даний метод гідроізоляції полягає в наступному: у бетоні на відстані близько 40-60 см свердлять ін'єкційні отвори діаметром від 10 до 20 мм. Для усунення тріщин, зламів і інших дефектів отвори робляться ненаскрізні, для створення водонепроникної мембрани – наскрізні. Потім отвори промиваються водою, і в них за допомогою спеціального обладнання закачується ін'єкційний матеріал, чим забезпечується повний захист споруди від вологи. Головною перевагою ін’єкційного способу є здатність майже миттєво зупиняти проникаючу воду, акрилатні гелі рятують від необхідності проводити земляні роботи (всі заходи щодо гідроізоляції проводяться зсередини у будь-яку пору року, незалежно від того, наскільки сильно в даний момент у приміщення надходить вода). Для цих робіт потрібні невеликі тимчасові витрати при гарантованій якості з боку виконавця. Гідроізоляція може виконуватися без порушення внутрішнього оздоблення: нема потреби віддирати штукатурку або плитку, досить лише в кількох місцях, де надходить вода, зробити ін'єкційні отвори і прокачати їх потрібним розчином.

Існує чотири типи матеріалів для ін'єкційної гідроізоляції: поліуретанові, епоксидні, акрилатні гелі та мікроцементи.

Найбільш ефективними вважаються поліуретанові матеріали і акрилаті гелі.Вони володіють високою пластичністю і не руйнуються при зміні навантажень на конструкцію. Ці склади є гідро реактивними, тобто процес їх полімеризації проходить під впливом вологи. Гідроізоляція поліуретановими полімерами визнана економічною: при взаємодії з водою склади збільшуються в обсязі майже в 20 разів. Для сучасної гідроізоляції застосовуються ефективні матеріали “Joco”, “Shomburg”, “Sika”, а також вітчизняні композиції з використанням компонентів “Bayer”.

Важливо: Однак потрібно зауважити, що роботами з ін’єкційної гідроізоляції повинні займатися лише висококваліфіковані майстри. В іншому випадку Ви ризикуєте даремно витратити матеріал та немалі кошти.

Засипна (насипна) гідроізоляція – найбільш доречна при облаштуванні цокольних поверхів, підвалів, а також приміщень з високим рівнем вологості. Як правило, поверх такого шару виконуються цементно-піщана або асфальтова стяжки. При влаштуванні насипної гідроізоляції застосовуються сипучі матеріали, які укладаються у змонтовану опалубку.У сучасній гідроізоляції використовують ідею “глиняного замка”, технологія якого полягає в наступному: гідроізоляційний сипучий матеріал засипається навколо споруди (фундаменту) і пошарово ущільнюється при товщині 200-300 мм. Товщина “замка” зазвичай становить 0,6-1,2 м.

Останнім часом як основний компонент в гідроізоляційних матеріалах почали використовувати бентоніти (пластичні глини високої якості, які ще називають сукновальними).Вони забезпечують водонепроникність гідроізоляції, завдяки здатності при контакті з водою утворювати гель, який практично не пропускає воду (коефіцієнт фільтрації менше ніж 10-7 м/с). Глинисті мінерали типу сукновальної глини можна ввести в реакцію з водорозчинними або набухаючими у воді полімерами з утворенням вологостійких гелів. Такі гелі з успіхом застосовуються для гідроізоляції будівельних конструкцій. Також для гідроізоляції застосовують панелі “VOLKLAY” 1,2x1,2 м, геотекстильні мати “VOLTEX” і “BENTOMAT”.

Важливо: засипна гідроізоляція відносно недорога, служить довго і надійно. По суті, такий тип гідроізоляції може бути названий універсальним. Власнику залишається тільки підібрати відповідний матеріал для проведення засипної гідроізоляції і виконати всі передбачувані дії грамотним чином.

Лита гідроізоляція – це суцільний водонепроникний шар, утворений розливом, розрівнюванням, поярусною заливкою розчинів і мастик в опалубку між поверхнею споруди і огорожею. Залежно від температури матеріалу (гарячий бітум, кам’яновугільний пек, асфальтовий розчин (асфальтобетон), розрізняють гарячу асфальтову чи асфальто-полімерну і холодну гідроізоляції. Шви між конструкціями заповнюють різними герметиками і профільними еластичними елементами. Литу гідроізоляцію краще застосовувати на горизонтальних поверхнях, на вертикальних – вона дуже трудомістка і складна. Технологічна послідовність виконання литої гідроізоляції: спершу поверхню очищають від пилу і піску, вирівнюють і сушать, використовуючи інфрачервоне випромінювання, гаряче повітря, газополум'яні пальники; на висушену поверхню наносять ґрунтувальний шар з розрідженого бітуму. При виконанні робіт використовують причіпні пересувні котли.

На горизонтальних поверхнях лита гідроізоляція виконується тільки по жорсткому моноліту, складається з 1-2-х шарів та захищається стяжками з цементно-піщаного розчину товщиною 30-50 мм. Товщина кожного шару литої ізоляції повинна бути: для розчинів – не менше 12 мм, для мастик – не менше5 мм. По горизонтальній поверхні литу гідроізоляцію виконують шляхом розливу гарячої мастики. Розлиту гарячу мастику розрівнюють скребками.

Ізоляцію вертикальних поверхонь виконують ярусами висотою 20-40 см у змонтовану опалубку, яку, як правило, залишають у ґрунті На робоче місце асфальтовий розчин подають у спеціальних місткостях. Гарячу литу асфальтову ізоляцію можна влаштовувати в зимовий час на відкритому повітрі.

Важливо: литу гідроізоляцію широко застосовують для захисту підлог від впливу вологи. Така ізоляція дуже надійна в експлуатації. Водночас це доволі трудомісткий та високо вартісний спосіб.

Отже, Ви ознайомилися з різними видами гідроізоляції, зокрема фундаменту, і переконалися, що це надзвичайно відповідальний і складний процес, який варто довірити фахівцям.Гідроізоляцію потрібно робити “раз і назавжди”. Адже виправляти помилки та ремонтувати неякісно облаштоване покриття дуже складно і дорого. Спеціалісти нашої компанії володіють необхідними знаннями та вміннями у цій галузі, а отже, виконають усі роботи з гідроізоляції професійно та надійно.